Створіть 10-секундну кінематографічну сцену дощової ночі біля телефонної будки з самотнім дорослим персонажем у хакі тренчі, який тримає слухавку громадського телефону всередині червоної будки. Біт 1, секунди 0-4: знімайте ззовні крізь скло, вкрите потоками дощу; персонаж мовчки слухає, очі втомлені, але ніжні, а вода заломлює обличчя в м'які живописні спотворення, і далекі вуличні ліхтарі розтягуються в неонове боке. Біт 2, секунди 4-7: перейдіть до екстремального крупного плану губ, пальців і половини обличчя, коли персонаж шепоче в слухавку одне коротке, нечитабельне прощання, а потім зупиняється, перш ніж сказати більше; тримайте емоцію стриманою, інтимною і незавершеною. Біт 3, секунди 7-10: персонаж кладе слухавку, відчиняє двері будки і йде в загальний дощовий натовп; використовуйте розмазаний сповільнений рух, делікатний дрейф ручної камери, малу глибину різкості, відбиття мокрого асфальту і витягнуті сліди автомобільних вогнів, щоб здавалося, ніби спогад лишається в будці. Використовуйте ретро-палітру міської ночі із зелено-жовтим практичним світлом, high-ISO зерном, м'яким зміщенням кольору і делікатним розмиттям руху. Зберігайте послідовними червону будку, тренч, слухавку, напрям дощу, безперервність обличчя і географію камери. Уникайте реальних назв міст, посилань на кінорежисерів, захищеної стилізації фільмів, цитованого тексту, читабельних вивісок, логотипів брендів, подібності до знаменитостей, мелодраматичного плачу, тону жахів, дубльованих облич, зміни кольору пальта, зайвих телефонних слухавок, різких стрибків камери і субтитрів на екрані.
